Село Камʼянське розташоване в мальовничій Боржавській долині, на південних схилах передгірʼя Карпат. В центрі села розгалужується шосейна дорога на Іршаву, Берегово, Мукачево. Воно являється центром сільської ради. До Камʼянської сільської ради, крім Камʼянського, належать села Хмільник, Богаревиця, Воловиця. Недалеко від села Хмільник піднімається Шаланицька гора, яка з півдня замикає Боржавську долину і доповнює її красу. Недалеко від підніжжя гори у Боржаву впадає річка Іршавка.
 
До радянської влади село Камʼянське мало офіційну назву «Кивʼяждь», що походить від угорського слова «Кевежд», що перекладається на українську мову «Камʼяний». Село Хмільник до 1919 року мало назву «Комнуш». Про походження назв цих двох сіл збереглися народні перекази. У них розповідається що назва «Кивʼяждь» походить від груші, яка колись росла в центрі села і називали її «Кивʼяждянкою». А про назву «Комнуш» розповідають, що колишній поміщик Комловші дав назву селові за своїм іменем.
 
В архівних документах про Камʼянське, Хмільник, Богаревицю згадується вже в 1412 році. В цьому ж році Ф.Корятович вів майнові спори з поміщиком Комловші Міклошом за ліс, який є між селами Хмільник і Горбок. За часів Австро-Угорщини землі, ліси і пасовища належали угорським магнатам. У Хмільнику знаходилось феодальне помістя поміщиків Комловші, якому належали села Камʼянське, Хмільник, Богаревиця, Горбок, Дунковиця, Мідяниця. У цьому куточку Закарпаття мали свої володіння графи Каролі і Вашоді, а також поміщик Ілошваї. Селяни були кріпаками. Тяжким і безпросвітним було їх життя. Доведені до відчаю кріпосні селяни не раз виявляли гнівний протест проти своїх гнобителів. Під час угорської революції у 1848-1849 роках тут відбувся антикріпосницький виступ селян. Селяни Камʼянського, Хмільника і навколишніх сіл, озброївшись сокирами, косами і мотиками вийшли під горбок «Калабирець» боротися з австрійцями, які придушували революцію. Однак сутички не відбулося, бо виходячи на допомогу австрійцям російські війська забрали ватажка селян Комноші Івана і відвезли його в Хуст.
 
Церква у селі Камʼянське була зведена у 1900 році, а торунь закінчена у 1910 році. До цього часу була побудована деревʼяна церква, трохи північніше сучасної (зараз на її місці камʼяний хрест). У 1940 році намісником церкви був Легеза Степан, якого 1949 році за те, що не підписався за православіє, заарештували. З місця покарання він не повернувся. Після служителем церкви став Сидор Ілля, житель с. Сільце, пізніше – Матейча Е.В., житель с. Шаланки (служив у с. Камʼянське 22 роки). Після Матейчі змінювалися настоятелі часто. Сьогодні – Лендєл Анатолій, який привів нашу церкву, дзвіницю у належний стан.
 
Велика Жовтнева соціалістична революція мала великий вплив на місцеве населення. Мешканець села Камʼянське Бігарій Карло Федорович, солдат австро-угорської армії, був полонений під час Першої світової війни. Під час громадянської війни вступив добровільно у Червону Армію. Був командиром загону в армії генерала Смирнова. Брав активну участь у боротьбі проти Колчака і проти біло-поляків на Україні. Повернувшись додому, він розповідав односельцям про революцію в Росії. 
 
У Камʼянському діє загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад, будинок культури, амбулаторія загальної практики-сімейної медицини, відділення звʼязку. У селі Хмільник також діє загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад, клуб, амбулаторія загальної практики-сімейної медицини, відділення звʼязку. У Богаревиці та Воловиці діють загальноосвітні школи І ступеня, дошкільні навчальні заклади, фельдшерсько-акушерські пункти, Богаревицький сільський клуб.
 
Населення сільської ради становить 3 314 чоловік. У Камʼянському проживає 1690 чол., з яких 500 ромського населення, у Хмільнику – 863 чол., у Богаревиці – 545 чол., у Воловиці – 216 чол.
 
У Камʼянському проживає Заслужений лікар України – Фединишинець Одарка Степанівна, яка являється гордістю нашого села. Пропрацювала лікарем-педіатром більше 40 років, дбала про здоровʼя не лише діток а й дорослих Камʼянського, Хмільника, Богаревиці, Воловиці, Мідяниці, Дунковиці, Арданова. Після виходу на пенсію і до тепер до неї приходять хворі за допомогою або порадою додому.
 
Уродженець села Камʼянське Гардубей Михайло Михайлович, який проживає і працює в м. Тюмень, Росія, і є заслуженим художником Росії.

Закрити вікно