Історія села Воловиця

Cело Воловиця розташовано за 1,5 км. від дороги міжрайонного значення Іршава-Берегово. Адміністративно відноситься до сільської ради с. Кам’янське.
 
Перша документальна згадка про Воловицю датується 1412 р., коли князь Федір Корятович судився з місцевим феодалом Міклошем Комловші за лісовий масив. Відомо, що на протязі багатьох століть це була власність угорського феодала Комловшія. 
 
У 1600 році село було перейменовано на Павлово (Pálfalva), а на початку ХХ століття угорці вживали назву Beregpalfalva. 
 
Станом на 1805 рік у селі проживало 121 особа, з яких 17 кріпаків. Церква була філією від основної, яка знаходилася у Богаревиці.
 
Уже у 1851 році в селі проживало 167 жителів греко-католицького віросповідання. 
 
Звіт шкільного інспектора за 1931 рік засвідчив, що у селі школи досі немає і тому діти змушені відвідувати школу у сусідньому селі Хмільник. 
 
У 1941 році загальна кількість жителів складала 330 чоловік, з яких 282 відносилися до греко-католиків, тобто українці-русини. 
 
Загальна історія села тісно пов’язана з історією сусідніх сіл Хмільника, Богаревиці, Камянського.